Експерти EBU: Як люди сприймають BBC, можна оцінити за висвітленням референдуму про незалежність Шотландії

Експерти EBU: Як люди сприймають BBC, можна оцінити за висвітленням референдуму про незалежність Шотландії

17:39,
1 Жовтня 2014
2791

Експерти EBU: Як люди сприймають BBC, можна оцінити за висвітленням референдуму про незалежність Шотландії

17:39,
1 Жовтня 2014
2791
Експерти EBU: Як люди сприймають BBC, можна оцінити за висвітленням референдуму про незалежність Шотландії
Експерти EBU: Як люди сприймають BBC, можна оцінити за висвітленням референдуму про незалежність Шотландії
«Вважається, що BBC не хотіла розділятися, бо в Шотландії теж є її представництва, що BBC в принципі упереджена, бо це державний рупор», — каже експерт Джонатан Стоунмен. Разом із колегою Фредеріком Францем він дав поради українському суспільному мовнику
 
Нещодавно до Національної телекомпанії України завітали поділитися знаннями та багаторічним досвідом британський журналіст із 20-річним досвідом роботи на BBC, голова навчального відділу служби BBC World Service та викладач Академії Євробачення Джонатан Стоунмен і керівник із навчання підприємств Академії Євробачення з Франції Фредерік Франц. Навчальний тренінг було організовано спеціально для працівників Національної телекомпанії та Національної радіокомпанії.
 
«Суспільний мовник BBC існує вже 90 років, і, повірте, в нас також були свої спади та підйоми. Ви стоїте лише на початку цього довгого й сповненого важкої та невпинної праці шляху. І я сподіваюся, що той досвід та знання, який ми передали, стануть корисними в розбудові суспільного мовлення в Україні», - розповів Джонатан Стоунмен.
 
За інформацією прес-служби НТКУ, під час тренінгу слухачі почули та визначили для себе головні ризики для незалежності суспільного мовника, прописали критерії його існування та визначили головні проблеми, з якими нині стикається НТКУ на шляху до розвитку телебачення такого формату. Тренери поділилися власним досвідом багаторічної роботи на BBC й застерегли від помилок, із якими зіткнулися суспільні телеканали інших країн.
 
«Телекритика» поцікавилася в Джонатана Стоунмена та Фредеріка Франца, чи взаємозалежними є демократія й суспільне мовлення, наскільки популярне суспільне мовлення в їхніх країнах, чи важливі для суспільних мовників рейтинги.
 
- Фредеріку, Джонатане, наскільки у ваших країнах популярне суспільне мовлення?
 
Фредерік Франц: Якщо говорити про Францію, то з погляду кількості людей, які дивляться суспільне мовлення, популярність менша, ніж у приватних телеканалів. Але телеканали суспільного мовлення мають набагато ширше покриття.
 
Джонатан Стоунмен: У Великій Британії канали суспільного мовлення дуже популярні, особливо в часи кризи, коли щось трапляється в суспільстві. Тому що вони надійні мовники, мають широке покриття, і висвітлення ними інформації про якісь серйозні події користується великим попитом у населення.
 
     Джонатан Стоунмен
 
- А чиїм новинам більше довіряють глядачі: суспільного мовника чи комерційних телеканалів?
 
Дж. С.: У Британії, звичайно, ВВС лідирує в цьому секторі. Люди дивляться і новини приватних телеканалів, але ВВС набагато попереду.
 
 
- Чи захоплюються на суспільних мовниках у ваших країнах рейтингами? Наскільки вони для них важливі?
 
Дж. С.: Рейтинги важливі, вони мають значення, але не диктують того, чим буде займатися суспільний мовник. СМ стежить за тим, які рейтинги в його програм, зокрема тому, що немає сенсу виробляти програму тривалий час, якщо вона нікому не потрібна, якщо її ніхто не дивиться. Водночас, коли вони виробляють якусь драму чи серіали, то, на відміну від приватних мовників, можуть собі дозволити зробити перший сезон, який має не дуже високі рейтинги. А потім на другий сезон щось змінити, і відповідно змінюється й аудиторія, і стрічка несподівано стає хітом. А приватні канали при низьких рейтингах уже в першому сезоні припиняють виробництво такого серіалу. Ще в суспільного мовника Британії є такий канал, як «Радіо 3», в якого в пріоритеті класична музика і дуже вузька аудиторія - 1,2 млн слухачів. Це дуже мало, але вони не можуть припинити вести мовлення, тому що більше ніхто цим питанням займатися не буде. Тому вони продовжують існувати навіть для цієї невеликої аудиторії.
 
Ф. Ф.: У деяких країнах суспільні мовники досі мають рекламу, і в такому випадку рейтинг теж має значення. Тому що рейтинг визначає прибутки від цієї реклами.
 
  Фредерік Франц
 
- А які програми на каналах суспільного мовлення мають найбільші рейтинги?
 
Дж. С.: 1999 рік, півфінал Ліги Чемпіонів УЄФА, в якому грали команди з Англії та Німеччини, серіал, який під Різдво мав великі рейтинги, бо просто більше нічого не показували. По суті, це спорт, дуже важливі події і драматичні серіали.
 
 
- В Україні СМ створюється на підставі закону. Що стало підставою для створення СМ у ваших країнах? Чи були для цього ухвалені якісь спеціальні документи?
 
Дж. С.: Можна сказати, що Великобританії не було потреби переходити від державного до суспільного мовлення. Демократії Великої Британії вже понад 500 років, і з цього погляду СМ створювалося дуже просто. 1922 року було засновано Британську мовну компанію, яка потім стала корпорацією, і її перший директор Джон Рід мав дуже великі повноваження з погляду тих рішень, які він міг приймати. До того ж невдовзі після створення самої компанії було прийнято так звану Королівську хартію, яка, оскільки не приймалася в парламенті, є саме королівською, не підпадає під вплив парламенту, тобто не підпадає під вплив державної влади. Ця хартія переглядається щодесять років, і таким чином удосконалюється.
 
- Українці здебільшого хочуть суспільне мовлення, але загалом не знають, що це таке (відповідно опитуванню «Телекритики»). Як би ви порадили нам провести кампанію, щоб донести важливість СМ людям?
 
Дж. С.: «Телекритика» правильно зробила, треба починати з дослідження. Другий крок подібний до того, що зробив засновник ВВС. Одна людина, яка має чітке бачення, що повинно бути зроблено в НТКУ, має прописати у статут те, що повинно бути включено в суспільне мовлення. Щось типу концепції. Джон Рід свого часу включив три речі: інформувати, давати освіту та розважати. Ця концепція повинна бути простою, зрозумілою, чіткою. І коли її створено, її можна презентувати аудиторії і зробити зворотне дослідження. Якщо аудиторія різко проти якихось речей, тоді її можна змінити.
 
 
- Ми так само з'ясували в опитуванні, що люди не проти платити за СМ. Чи завжди у вас люди охоче платять за СМ?
 
Дж. С.: Є невеличкі протести проти того, щоби сплачувати за цю послугу. В Британії раніше неплатників карали відповідно до Кримінального кодексу, зараз тривають процеси, щоб це була цивільна відповідальність. Але ця проблема не настільки масштабна. Є другий аспект. Різні прошарки аудиторії критикують різні програми. Одні програми критикують за те, що вони надто популярні, що не може СМ робити аж такі популярні програми, це робота приватних каналів. Інші критикують програми за те, що вони недостатньо популярні. Не можна одночасно врахувати кардинально протилежні думки різних прошарків населення і намагатися досягнути якогось спільного погляду. Плюс до того, ВВС останні 10 років стикається з проблемою, з якою поки що не знають як упоратися, в тому сенсі, що все, що йде по телебаченню, можна подивитися в інтернеті. Маючи ноутбук, не обов'язково мати телебачення. У нас плата знімається за перегляд у прямому ефірі за телевізійну ліцензію, інтернет у нас безконтрольний. На місяць у нас абонплата 12 фунтів, або 15 євро з телевізора.
 
- Вкотре ви в Україні?
 
Ф. Ф.: Вчетверте.
 
Дж. С.: Вдруге. Перший раз 20 років тому був в Ужгороді, а зараз - у Києві.
 
- Ви провели тренінг для працівників НТКУ та НРКУ. Що скажете про слухачів?
 
Дж. С.: Дуже професійні, дуже зацікавлені в тих питаннях, які ми обговорюємо.
 
- Вони готові перейти на суспільне мовлення?
 
Дж. С.: Аудиторія, яка тут присутня, готова до переходу. В більшості тих країн, де я працював над переходом від державного до суспільного мовлення, не журналісти були основною перешкодою на шляху до створення суспільного мовлення. Перешкоди з'являлися набагато вище. І тут питання: по-перше, аудиторія, публіка, має ставити більші вимоги до продукту, який вони отримують. І, по-друге, це дія керівництва держави в плані ухвалення незалежного законодавства і хорошої продуманої структури фінансування.
 
 
- У ваших державах немає державних ЗМІ? Якимось чином держава фінансує ЗМІ (тендери, замовлення)?
 
Дж. С.: У Великобританії BBC по суті й є державним мовником, у США нас саме так сприймають. Тут питання сприйняття ззовні. США вважають, що за низкою критеріїв BBC - це державний мовник. У деяких енциклопедіях мовників BBC виглядає як державний мовник. Хороший приклад, на якому можна подивитись, як люди сприймають BBC, - це референдум про незалежність Шотландії, який відбувся нещодавно. Залежно від того, що глядач шукав у програмах BBC, багато хто розглядав його як упередженого мовника. Одні сприймали його як противника відділення, інші - за його симпатика. Вважається, що BBC не хотіла розділятися, бо в Шотландії теж є представництва BBC. Треті вважали, що BBC в принципі упереджені, що це державний рупор. Але кожна людина на BBC знаходить те, що шукає.
 
Щодо державного фінансування, то це можуть бути якісь листівки, але це не преса. Держава не фінансує ані друкованих видань, ані телебачення, ані радіо.
 
- Чи вважаєте ви, що наявність суспільного мовлення і рівень демократії взаємозалежні речі?
 
Дж. С.: Так. Це абсолютно взаємопов'язані речі. Тому що владі потрібне дзеркало, яке буде відображати її дії належним чином і даватиме можливість глядачу так само оцінити дії влади. Якщо у Великобританії є закон, який гарантує неупередженість, об'єктивність електронних медіа, то є шанс того, що суспільству, в якому сформовані різні погляди, буде подано одну й ту саму інформацію. Водночас, якщо у Великобританії немає закону, що друковані видання повинні бути неупередженими, вони часто підпорядковуються якимсь різним політичним силам або групам. Якщо людина читає свою газету, вона формує своє маленьке розуміння. Тобто в суспільстві є різні групи, які отримують різну заангажовану інформацію певного характеру. Порозуміння вони знайдуть лише завдячуючи наявності закону, який регулює неупередженість та об'єктивність електронних медіа, тому що люди отримують одну й ту ж саму вихідну інформацію. Це гарантує демократію, а не скочування до якогось ідеологічного гетто.
 
Ф. Ф.: насправді EBU існує саме заради того, щоби, спираючись на цінності, які захищає, були суспільні мовники, які керуються основними принципами доносити об'єктивну інформацію до своєї аудиторії. І дотримання таких цінностей гарантує існування неупередженого, об'єктивного подання матеріалу.
 
- Ви вірите, що в Україні буде створено СМ?
 
Дж. С.: Так, але це не буде швидко, і це буде важко. Тобто це непросто, але не є неможливим.
 
Біографічна довідка:
 
Джонатан Стоунмен - викладач Академії Євробачення, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії. Джонатан став вільним тренером та консультантом у квітні 2010 року після завершення 20-річної кар'єри на BBC. Первинно спеціаліст зі справ у Центральній Європі, він працював дослідником, репортером, продюсером, редактором, а останнім часом - головою навчального відділу служби BBC World Service. Наприкінці 90-х років Джонатан керував македонською та хорватською службами BBC і був відповідальний за заснування першого виробничого відділення хорватської служби в Загребі.
 
Фредерік Франц - керівник із навчання підприємств в Академії Євробачення, відповідає за розробку нових програм тренінгів у сфері лідерства та підготовки тренерів. До його поточних проектів входить програма для керівників вищого рангу, яка реалізується у Барселоні, Лос-Анджелесі та Нью-Йорку у партнерстві з Каліфорнійським університетом у Лос-Анджелесі та школою бізнесу IESE.
 
До того, як приєднатися до UBM, Фредерік два роки працював в ООН у рамках програми розвитку компетенцій, націленої на нарощування торгівлі шляхом розвитку кадрового потенціалу в портах та Міністерствах торгівлі в Африці. Використовуючи програми тренінгу тренерів, він допомагав цим установам розвивати власний навчальний потенціал.
 
Фото надано прес-службою НТКУ
 
Коли «Детектор медіа» тільки розпочинав роботу, найпопулярніші українські медіа ще дослухалися до темників. Але завдяки спільній боротьбі журналістів та суспільства це змінилося. Найпоказовіше: Україна пройшла шлях від державного телебачення до Суспільного.

Тепер наша команда прагне розширювати аудиторію та впливовість Суспільного мовлення заради ідей та ідеалів, які воно продовжує ілюструвати.

Запрошуємо приєднатися до нас у цьому завданні, ставши частиною Спільноти «Детектора медіа».
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Коментарі
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду